Багато хто з пішоходів переконаний, що Правила дорожнього руху написані не для них, а для водіїв, а тому вивчати та виконувати їх зовсім не обов’язково. Не можна погодитись з такими думками, адже пішоходи є повноцінними учасниками дорожнього руху (такими ж, як водії, пасажири чи велосипедисти), й тому просто зобов’язані знати й неухильно дотримуватися Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими на дорозі. І це не просто забаганка, чи дружня порада, а життєва необхідність, продиктована суворими реаліями сьогодення. Як свідчить статистика, щоденно внаслідок дорожньо-транспортних пригод на українських дорогах гине від 9 до 12 осіб. І практично кожен третій серед загиблих учасників дорожнього руху – це пішохід, який переходив дорогу в недозволеному місці чи просто стояв на зупинці громадського транспорту, в яку несподівано влетів некерований автомобіль. На жаль, подібні випадки трапляються досить часто й мають дуже плачевні наслідки. Але дуже часто в цьому винні й самі пішоходи, які порушують Правила дорожнього руху чи нехтують елементарними вимогами безпеки. Саме про такі важливі речі йшла мова сьогодні під час виховної години. Ми повинні бути свідомими учасниками дорожнього руху і дбати про власну безпеку.
Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження. Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Доброчесність — це поняття, яке стало дуже популярним в наш час, але що ж воно означає насправді? Це не просто бути "хорошою" людиною, а зберігати свої цінності та принципи, навіть коли ніхто не дивиться. Це сила стояти за правду, бути вірним своїм принципам і поважати права інших. Чому це важливо? Бо доброчесність — це невидимий цемент, який з’єднує людей і створює довіру.
Уявімо, що доброчесність — це внутрішній компас. І цей компас завжди показує на чесність, справедливість та відповідальність. Його не підробити і не обдурити, бо він завжди працює без збоїв. У кожного з нас є такий компас, але чи завжди ми на нього орієнтуємось? Доброчесність — це коли ми не просто знаємо, що правильно, а коли обираємо робити це. Бути доброчесним — це власний вибір кожного бути людиною, на яку можна покластися, навіть коли це не так просто чи вигідно. І ось у чому справжня сила: один доброчесний вчинок може надихнути інших і змінити світ на краще, хоч трохи, але відчутно.
Сьогодні на виховній годині ми знову говорили про академічну доброчесність. Знову, бо в минулому навчальному році були учасниками проєкту "Прозора школа". В рамках цього проєкту ми знайомились із поняттям "академічна доброчесність", розглядали різні життєві ситуації та вчились відрізняти доброчесні вчинки від недоброчесних, закріплювали знання з цієї теми, виконуючи різноманітні вправи, створювали власні, ділились власними доброчесними вчинками, намагались знайти в собі сили, щоб зізнатись у недоброчесній поведінці. Тож сьогодні ми знову заглибились у дану тему. Адже питання доброчесності надзвичайно важливе. Від дотримання принципів академічної доброчесності залежить майбутнє кожного із нас, майбутнє нашої країни. Кожна людина хоче отримувати якісні послуги в будь-якій сфері. Це можливе лише за умови високого професіоналізму. А стати професіоналом можна лише в результаті чесного здобування знань. Академічна доброчесність базується на чесності, довірі, мужності, повазі, відповідальності та справедливості. Мужність полягає у вмінні сказати собі "ні", коли є можливість списати чи піти легшим шляхом. Це стосується усіх учасників навчального процесу. Тож будьмо доброчесними!
